Национальный
институт фтизиатрии и пульмонологии
имени Ф.Г. Яновского

Переход на титульную страницуПоиск по сайту

Концепція адаптованої ДОТС-стратегії

Об институте:

история,

общие положения,

структура,

научная деятельность,

планы НИР,

лечебно-диагностическая работа,

ведущие ученые

Новости:

новинки на сайте

Наши издания:

"Украинский пульмонологический журнал" (УПЖ),
"Украинский химиотерапевтический журнал" (УХЖ),
"Астма и аллергия"

Оригинальные статьи:

оригинальные научные статьи, ранее нигде не публиковавшиеся

Нововведения:

методические рекомендации, информационные письма,
ведомственные инструкции,
нововведения, монографии

Патенты:

патенты и авторские свидетельства института

Отчеты о НИР:

рефераты законченных научно-исследовательских работ

Подготовка кадров:

аспирантура,

клиническая ординатура,
курсы информации и стажировки,

в помощь аспиранту и соискателю

Научные форумы:

резолюции и обращения съездов, конференций, совещаний...

Информация для специалистов:

обзоры литературы, статистическая информация, новое в лечении туберкулеза и неспецифических заболеваний легких...

Информация для населения:

полезная информация о заболеваниях легких, их профилактике и лечении

Асоциация фтизиатров и пульмонологов Украины:

основные задачи и деятельность ассоциации

Додаток
до наказу МОЗ України
від
15.11.2005 р., 610

 Концепція адаптованої ДОТС-стратегії в Україні

І. Політичну та фінансову підтримку програми боротьби з ТБ забезпечувати на рівні Уряду та адміністративних територій країни.

ІІ. Виявлення хворих на активні форми туберкульозу здійснювати:

• за зверненням в лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) за методом мікроскопії мазка та рентгенофлюорографії;

• шляхом проведення туберкулінодіагностики серед груп ризику у дітей[1];

• шляхом проведення скринінгової флюорографії або мікроскопії мазка серед груп ризику у дорослих[2].

ІІІ. Діагностику туберкульозу здійснювати шляхом:

• проведення мікроскопії мазка;

• посіву мокротиння і визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів[3];

• рентгенологічної діагностики;

• використання інших лабораторних та інструментальних методів дослідження (за показанням).

ІV. Лікування хворих на туберкульоз забезпечувати шляхом:

• проведення стандартизованого контрольованого короткострокового режиму антимікобактеріальної терапії хворим 1, 2, 3 категорій під безпосереднім  контролем медичного працівника;

• призначення п’ятикомпонентного стандартизованого контрольованого режиму антимікобактеріальної терапії хворим на тяжкі форми туберкульозу[4];

• проведення стандартизованого п’яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на мультирезистентний туберкульоз до отримання тесту лікарської чутливості, а у подальшому призначення індивідуальних схем лікування;

• призначення хірургічного лікування туберкульозу за показанням[5];

• здійснення контролю за ефективністю лікування за когортним аналізом;

• проведення лікування в інтенсивній фазі переважно у стаціонарі, у фазі продовження – переважно амбулаторно під контролем медичного працівника;

• надання дозволу на призначення препаратів ІІ ряду за рішенням консиліуму обласних (Кримського республіканського, Київського та Севастопольського міських) протитуберкульозних диспансерів, в яких функціонують лабораторії з діагностики туберкульозу ІІІ рівня;

• здійснення паліативного лікування хворим з розширеною медикаментозною резистентністю у разі неможливості призначення чотирьох антимікобактеріальних препаратів І та ІІ ряду.

V. Забезпечення протитуберкульозних закладів антимікобактеріальними препаратами проводити шляхом закупівлі препаратів І та ІІ ряду за рахунок Державного бюджету України та залучення позабюджетних коштів.

VІ. Моніторинг за туберкульозом здійснювати шляхом:

• створення національного та регіонального комп’ютерного реєстру хворих на туберкульоз;

• створення системи моніторингу ефективності програми боротьби з туберкульозом;

• здійснення моніторингу діагностичних та лікувальних заходів;

• затвердження та впровадження рекомендованих ВООЗ обліково-звітних статистичних форм.

VІІ. Профілактику туберкульозу проводити шляхом:

• призначення хіміопрофілактики контактним, інфікованим мікобактеріями туберкульозу дітям, особам, які віднесені до контингентів групи ризику щодо захворювання на туберкульоз та ВІЛ-інфікованим;

• вакцинації та ревакцинації вакциною БЦЖ.

VІІІ. Заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого туберкульозу (поєднання туберкульозу та ВІЛ-інфекції) здійснювати шляхом координації національних програм з туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу.


[1] у кожній адміністративній території необхідно визначити групи ризику щодо захворювання на туберкульоз серед дітей, а основні зазначені групи ризику слід визначити окремим наказом МОЗ України;

[2] у кожній адміністративній території необхідно визначити групи ризику щодо захворювання на туберкульоз серед дорослих, а основні зазначені групи ризику слід визначити окремим наказом МОЗ України;

[3] окремим наказом МОЗ України необхідне зменшення загальної кількості посівів протягом основного курсу лікування, визначення основних етапів мікробіологічного контролю;

[4] окремим наказом МОЗ України необхідно визначити тяжкі форми туберкульозу;

[5] окремим наказом МОЗ України підлягають перегляду конкретні строки консультації торакального хірурга та показання до хірургічного лікування.


HomeПоиск Про институтНовости Наши издания Оригинальные статтьи Нововведения
ПатентыОтчеты о НДР Подготовка кадров Научные форумы 
Информация для специалистовИнформация для населенияМедицинские услуги


© Отдел ИКТ
НИФП

Отправить E-mail в Институт

www.ifp.kiev.ua