Доповідь
на Вченій Раді Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського 18 вересня 2001 року.

Стан проблеми та перспективи пульмонологічної служби Україна за 1999-2000 рр.

Вельмишановний голово!

Вельмишановні члени Вченої Ради!

Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні. Питома вага цих хвороб серед вперше виявлених захворювань складає близько 38,0 %. За останні 2 роки (1999-2000 рр.) захворюваність збільшилась з 16925,0 до 19648,4 на 100 тис. населення, або на 16,1 %. 

Найбільша захворюваність хворобами органів дихання, яка перевищує середньостатистичний показник в Україні, відмічається у:

у Львівській області (30744,6 на 100 тис. населення);

у Чернігівській області (27889,9 на 100 тис. населення);

у Чернівецькій області (23858,7 на 100 тис. населення);

у Дніпропетровській області (23583,8 на 100 тис. населення);

у Вінницькій області (22709,2 на 100 тис. населення);

у Черкаській області (22486,8 на 100 тис. населення);

у Волинській області (22105,3 на 100 тис. населення);

у Київській області (21735,0 на 100 тис. населення);

у Хмельницькій області (21079,3 на 100 тис. населення);

у м. Севастополі (20256,3 на 100 тис. населення);

у м. Києві (20255,9 на 100 тис. населення); 

у Івано-Франківській області (20111,8 на 100 тис. населення).

Показники захворюваності у цих областях в 1,0-1,6 рази перевищують середньостатистичні по Україні (19648,4 на 100 тис. населення).

Найбільший приріст цього показника за останні 2 роки спостерігається у Вінницькій області (21,8 %), Донецькій області (27,5 %), Миколаївській області (37,9 %), Рівненській області (50,3 %), Сумській області (31,4 %), а, особливо - у Хмельницькій області (79,4 %). Однак у м. Києві та у Чернігівській області відмічається деяке зниження цього показника (відповідно на 13,7 і 4,7 %).

В структурі захворюваності хвороб органів дихання провідне місце займають пневмонії і їх приріст за 1999-2000 рр. дорівнює 8,1 % (з 403,2 до 435,8 на 100 тис. населення). 

Найбільша захворюваність пневмонією, що перевищує середньостатистичні показники, спостерігалась:

у Київській області (684,2 на 100 тис. населення);

у Чернігівській області (646,5 на 100 тис. населення);

у Івано-Франківській області (586,3 на 100 тис. населення);

у Кіровоградській області (566,9 на 100 тис. населення);

у Полтавській області (535,7 на 100 тис. населення);

у Харківській області (519,3 на 100 тис. населення);

у Рівненській області (510,6 на 100 тис. населення);

у м. Києві (505,0 на 100 тис. населення); 

у Волинській області (491,9 на 100 тис. населення);

у Львівській області (477,3 на 100 тис. населення);

у Закарпатській області (474,7 на 100 тис. населення);

у Дніпропетровській області (459,9 на 100 тис. населення);

у Вінницькій області (454,9 на 100 тис. населення).

Захворюваність бронхіальною астмою у 2000 р. складала 23,3 на 100 тис. населення, приріст показника за 2 роки дорівнює 15,9 %.

Такі великі коливання середньостатистичного показника захворюваності бронхіальною астмою обумовлені значним зростанням його величин у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській, Рівненській, Тернопільській та Харківській областях відповідно на 35,9; 51,5; 37,3; 30,6; 53,8; 52,5 та 28,4 %. 

Найбільша захворюваність бронхіальною астмою, яка перевищує середньостатистичний показник в Україні, відмічається у:

у м. Києві (47,9 на 100 тис. населення). 

у Вінницькій області (45,0 на 100 тис. населення);

у Запорізькій області (28,0 на 100 тис. населення);

у Харківській області (28,0 на 100 тис. населення);

у Тернопільській області (27,9 на 100 тис. населення);

у Дніпропетровській області (25,3 на 100 тис. населення).

Захворюваність хронічним бронхітом у 2000 р. складала 236,1 (приріст - 3,7 %). Перевищують середньостатистичний в Україні рівень захворюваності у таких областях:

у Херсонській області (573,4 на 100 тис. населення);

у Вінницькій області (449,8 на 100 тис. населення);

у Чернігівській області (384,2 на 100 тис. населення).

у Івано-Франківській області (358,6 на 100 тис. населення);

у Одеській (341,1 на 100 тис. населення); 

у Хмельницькій області (289,3 на 100 тис. населення);

у Сумській області (261,4 на 100 тис. населення);

у Київській області (256,0 на 100 тис. населення);

у Кіровоградській області (247,0 на 100 тис. населення);

у Закарпатській області (246,1 на 100 тис. населення);

у Дніпропетровській області (242,5 на 100 тис. населення).

Зростання цього показника відмічається майже у всіх регіонах, за виключенням Автономної Республіки Крим (зменшення за 2 роки на 11,6 %), Закарпатської області (зменшення на 29,3 %) та Чернівецької області (зменшення на 24,7 %).
Це невелике зниження захворюваності вказує не так про наші досягнення, як про неблагополуччя з пульмонологічними хворобами в Україні. Справа в тому, що через платність медичних послуг хворі почали менше звертатися за пульмонологічною допомогою. Значна частина недугу не реєструється. Тому це зниження захворюваності видається штучним і не відповідає об'єктивним реаліям. 
Хворобливість хворобами органів дихання має тенденцію, що аналогічна захворюваності і рівень цього показника у 2000 р. дорівнює 25283,0 на 100 тис. населення. Приріст за 2 останні роки склав 14,8 %.
Перевищують середньоукраїнський рівень хворобливості (в 1,1 - 1,4 рази) у таких областях:
у Львівській області (35675,2 на 100 тис. населення);
у м. Києві (33972,6 на 100 тис. населення).
у Чернігівській області (31799,5 на 100 тис. населення);
у Вінницькій області (30601,4 на 100 тис. населення);
у Дніпропетровській області (29730,6 на 100 тис. населення);
у Волинській області (29255,5 на 100 тис. населення);
у Чернівецькій області (28937,5 на 100 тис. населення);
у Київській області (28185,8 на 100 тис. населення);
у Черкаській області (27984,7 на 100 тис. населення);
у Івано-Франківській області (26911,5 на 100 тис. населення).

В структурі хворобливості першість належить хронічному бронхіту, хворобливість яким з року в рік збільшується, зокрема за останні 2 роки (1999-2000 рр.) з 2799,0 до2993,6 на 100 тис. населення (на 6,9 %). 

Найбільший приріст цього показника у Херсонській області (на 30,3 % - з 3977,6 до 5207,9 на 100 тис. населення). Тільки в трьох областях - Вінницькій, Київській та Чернівецькій - рівень хворобливості знизився (відповідно на 8,3, 20,2 та 13,7 %). В інших регіонах України відмічається невпинне зростання хворобливості хронічним бронхітом.

Хворобливість бронхіальною астмою за 1999-2000 рр. збільшилась на 10,6 % (відповідно з 404,5 до 447,3 на 100 тис. населення). Найбільший приріст хворобливості бронхіальною астмою у Запорізькій та Дніпропетровській областях (на 27,2 та 20,2 %).

Смертність від хвороб органів дихання (за попередніми даними 2000 р.) збільшилась на 3,4 % (з 74,3 до 76,8 на 100 тис. населення).

Значно перевищує середньостатистичний рівень смертності в Україні за 2000 р. у таких областях:

у Сумській області (153,9 на 100 тис. населення);

у Волинській області (145,1 на 100 тис. населення);

у Кіровоградській області (135,0 на 100 тис. населення);

у Чернівецькій області (104,7 на 100 тис. населення);

у Чернігівській області (106,7 на 100 тис. населення).

Негативним є той факт, що з року в рік у цих регіонах показники смертності стабільно залишаються високими. 

У структурі смертності від хвороб органів дихання хронічний бронхіт займає 68,8 %, гостра пневмонія - 17,3 %, бронхіальна астма - 2,3 %. За останні 2 роки в Україні рівень смертності від бронхіальної астми та хронічного бронхіту знизився - відповідно на 30,8 % (з 2,6 до 1,8 на 100 тис. населення) і на 19,3 % (з 65,4 до 52,8 на 100 тис. населення). Зниження рівня смертності від хронічного бронхіту спостерігається майже в усіх областях, за виключенням Київської, Сумської областей та м. Севастополя (зростання відповідно на 1,3, 4,9 та 2,1 %). Показник смертності від бронхіальної астми за 1999-2000 рр. значно знизився у всіх областях (у 2-3 рази) і тільки у м. Севастополі, Волинській та Київській областях - підвищився (відповідно у 2,2; 1,1 і 1,2 рази).

Смертність від гострої пневмонії за 1999-2000 рр. в Україні зросла на 4,7 %. Це в першу чергу обумовлено значним підвищенням показника у Миколаївській області (з 13,8 до 20,6 на 100 тис. населення, або на 49,3 %), Донецькій області (з 18,5 до 22,7 на 100 тис. населення, або на 22,7 %) та Харківської області (з 16,8 до 20,1 на 100 тис. населення, або на 19,6 %).
Відмінності у показниках смертності від хвороб органів дихання простежується з року в рік і в значній мірі пояснюються неоднаковою питомою вагою сільських та міських мешканців в тій чи іншій області, оскільки смертність від хвороб органів дихання серед сільського населення набагато вища, ніж міського - майже в 2,5 рази (відповідно 123,7 та 50,9 на 100 тис. населення).

При аналізі даного показника за деякими нозологічними формами з'ясувалось, що дещо збільшилась смертність від гострих пневмоній в містах, від хронічного бронхіту з емфіземою легенів у сільській місцевості (у 1999 р. - 103,4 на 100 тис. населення).

Високі показники смертності від хронічних неспецифічних захворювань органів дихання в областях переважно сільського населення пояснюється, головним чином, чотирма причинами: нижчим рівнем надання медичної допомоги, недостатнім патологоанатомічним обстеженням померлих віком понад 60 років і помилками в оформленні свідоцтв смерті особам похилого та старечого віку. Смертність від хвороб органів дихання має своєрідні вікові особливості. Вона відносно невелика серед осіб працездатного віку та значно велика у осіб, що старше 60 років. За роки, що порівнюються, смертність серед дітей та осіб жіночої статі зменшилась, а смертність серед чоловіків і у працездатному віці - зросла.

Лікування хвороб органів дихання продовжує здійснюватись, на жаль, ще на низькому рівні. Це обумовлено низькою платежеспроможністю лікувально-профілактичних закладів України, неможливістю придбати необхідну кількість препаратів - бронхолітиків, антибактеріальних засобів, кортикостероїдів, препаратів для детоксикації тощо. А все це, як відомо, залишає негативний відбиток на результатах лікування, а страждають від цього, перш за все, хворі.

За 1999-2000 рр. середня тривалість одного випадку з тимчасовою непрацездатністю у зв'язку з гострою пневмонією залишається високою - 19,5 днів; кількість днів непрацездатності у зв'язку з хронічним бронхітом і бронхіальною астмою трохи знизилась - на 4,0 % (з 15,0 до 14,4 днів відповідно у 1999 і 2000 рр.) і 2,8 % (з 18,1 до 17,6 у 1999 і 2000 рр.).

Показники лікарняної летальності за останні 2 роки збільшились за всіма визначеними нозологіями. Так, лікарняна летальність від гострої пневмонії зросла на 18,1 % (з 1,27 до 1,5 %), від бронхіальної астми - на 4,8 % (з 0,21 до 0,22 %), від хронічного бронхіту та емфіземи легенів - на 8,1 % (з 1,11 до 1,20 %). Найбільш вираженим збільшення лікарняної летальності у Автономній Республіці Крим - на 76,2 % (з 2,27 до 4,0 %), Миколаївській області - на 110,0 % (з 1,0 до 2,1 %), Черкаській області - на 102,2 % (з 0,86 до 1,8 %) та м. Севастополі - на 75,8 % (з 1,65 до 2,9 %).

Спостерігається зменшення тривалості перебування хворого на ліжку при хворобах органів дихання. Так, середня тривалість лікування хворого в стаціонарі при пневмоніях за останні 2 роки зменшилась на 2,3 % (з 17,02 днів у 1999 р. до 16,63 днів у 2000 р.), при бронхіальній астмі - на 3,5 % (з 15,3 до 14,76 відповідно), при хронічному бронхіті та емфіземі легенів показник коливався незначно, але є тенденція до зменшення. Також в Україні зменшилась середня тривалість перебування хворого на лікарняному ліжку на 2,3 % (з 18,51 до 18,08 днів). Така негативна тенденція до зменшення днів стаціонарного етапу лікування в першу чергу обумовлені недостатністю ліків, харчуванням, опаленням тощо.

Матеріально-технічна база і кадровий потенціал пульмонологічної служби залишаються однією із найскладніших проблем сьогодення. 

За останні 2 роки (1999-2000 рр.) кількість пульмонологічних ліжок зменшилась на 284 одиниці, або на 5,1 % (з 5850 до 5566), однак з 1995 р. відмічається зменшення на 2669 ліжок (з 8235 одиниць), або на 32,4 %. Незважаючи на те, що ситуація з хвороб органів дихання продовжує залишатись складною, у 14 адміністративних територіях скорочені пульмонологічні ліжка. Найбільше скорочення відбулось у Автономній Республіці Крим - на 97 ліжок, Івано-Франківській (на 50 ліжок) та Луганській (на 45 ліжок) областях. Така тенденція спостерігається вже декілька років.
Таким чином, забезпеченість населення пульмонологічними ліжками становить вже не 1,3-1,2 як у 1997-1998 рр., а 1,14 на 10 тис. населення, або на 5,0-12,7 % менше ніж в позаминулому році. Однак за 1999-2000 рр. цей показник збільшився на 26,7 %. Найгіршою забезпеченість пульмонологічними ліжками у м. Севастополі - 0 ліжок , Вінницькій, Житомирській областях та м. Києві - відповідно 0,6, 0,5 та 0,4 на 10 тис. населення.

Збільшилась кількість ліжок торакальної хірургії за 1999-2000 рр. в Україні на 133 одиниці (з 1185 до 1318) і забезпеченість ними населення становить 0,27 на 10 тис. Це збільшення відбулось в основному за рахунок Дніпропетровської, Київської, Львівської, Миколаївської областей та м. Києві. Катастрофічна ситуація з торакальної хірургії залишається в Автономній Республіці Крим, де немає жодного ліжка торакальної хірургії.

Збільшилась на 8 кількість пульмонологічних кабінетів (з 295 до 303), однак кількість зайнятих посад пульмонологів декілька зменшилась - з 651,5 до 649,8, але забезпеченість лікарями-пульмонологіми за останні 2 роки залишилась без змін - 0,14 на 10 тис. населення. 

Таким чином, вищенаведене свідчить про складну епідеміологічну ситуацію з хвороб органів дихання, особливостями якої є:

· Зростання показника захворюваності хворобами органів дихання, зокрема гострою пневмонією, бронхіальною астмою та хронічним бронхітом. 

· Високі показники смертності від хронічних неспецифічних захворювань органів дихання в областях переважно сільського населення.

· Низький рівень надання медичної допомоги жителям сільської місцевості.

· Недостатнє патологоанатомічне обстеження померлих віком понад 60 років і помилки в оформленні свідоцтв про смерть особам похилого та старечого віку.

· Зростання показника смертності серед чоловіків і осіб працездатного віку.

· Лікування хвороб органів дихання продовжує здійснюватись, на жаль, ще на низькому рівні, що обумовлено низькою платежеспроможністю лікувально-профілактичних закладів.

· Зменшення днів стаціонарного етапу лікування, що в першу чергу обумовлено недостатністю ліків, харчуванням, опаленням тощо.

· Відсутність стабільної структури торакальної хірургії в областях.

· Недостатнє проведення профілактичних заходів і активного виявлення хвороб органів дихання.

· Недостатнє проведення диспансеризації осіб з хворобами органів дихання.

· Недостатня і нестабільна матеріально-технічна база і кадровий потенціал пульмонологічної служби.

Вирішення вищенаведених питань допоможе покращити ситуацію з пульмонологічними захворюваннями в Україні.