Cтан пульмонологічної служби в Україні за 2000 - 2001 роки

Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні, хоча рівень захворюваності хворобами органів дихання у порівнянні з 2000 роком зменшився на 6,1 % і складає 18458,4 на 100 тис. населення. Зменшилась на 4,5 % і хворобливість органів дихання і становить 24137,2 на 100 тис. населення (в 2000 р. - 25283,0 на 100 тис. населення).

Найбільша захворюваність хворобами органів дихання, яка перевищує середньостатистичний показник в Україні, відмічалась у:

Львівській області - 31387,1 на 100 тис. населення;

м. Києві - 27392,2 на 100 тис. населення;

Вінницькій області - 24231,3 на 100 тис. населення;

Чернігівській області - 22604,8 на 100 тис. населення;

Волинській області - 22548,2 на 100 тис. населення;

Чернівецькій області - 22517,0 на 100 тис. населення;

Дніпропетровській області - 20756,7 на 100 тис. населення.

Показники захворюваності у цих областях в 1,1 - 1,7 рази перевищують середньостатистичні по Україні (18458,4 на 100 тис. населення).

Найбільший приріст цього показника за останні два роки спостерігався у м. Києві - 35,2 %; Полтавській області - 7,7%; Вінницькій області - 6,7 %; Херсонській області - 5,6 %; Львівській області - 2,1 %.

В структурі захворюваності хвороб органів дихання провідне місце займають пневмонії, хоча їх кількість зменшилась протягом останніх двох років на 2,4 % (було 435,8, стало - 425,7 на 100 тис. населення).

Найбільша захворюваність пневмонією, що перевищує середньостатистичні показники (425,7 на 100 тис. населення) спостерігалась у:

Київській області - 679,7 на 100 тис. населення;

Івано-Франківській області - 660,0 на 100 тис. населення;

Полтавській області - 600,8 на 100 тис. населення;

Чернігівській області - 586,7 на 100 тис. населення;

Харківській області - 539,3 на 100 тис. населення;

Кіровоградській області - 496,7 на 100 тис. населення;

Рівненській області - 493,8 на 100 тис. населення.

Захворюваність бронхіальною астмою у 2001 році складала 25,7 на 100 тис. населення, приріст показника за два роки дорівнює 3,0 %.

Найбільша захворюваність бронхіальною астмою, яка перевищує середньостатистичний показник в Україні відмічалась у:
м. Києві - 59,9 на 100 тис. населення;

Вінницькій області - 49,7 на 100 тис. населення;

Харківській області - 39,0 на 100 тис. населення;

Запорізькій області - 36,5 на 100 тис. населення;

Рівненській області - 32,1 на 100 тис. населення; 

Херсонській області - 30,4 на 100 тис. населення.

Захворюваність хронічним бронхітом у 2002 році складала 241,0 на 100 тис. населення, її приріст дорівнював 2,1 % у порівнянні з 2000 роком.

Перевищувала середньостатистичний рівень в 1,4 - 2,4 рази в Україні захворюваність хронічним бронхітом у таких областях:

Херсонській - 569,3 на 100 тис. населення;

Вінницькій - 463,3 на 100 тис. населення;

Івано-Франківській - 409,0 на 100 тис. населення;

Одеській - 338,9 на 100 тис. населення.

Хворобливість хворобами органів дихання за останні два роки (2000 - 2001 рр.) має тенденцію до зниження на 4,7 % (в 2000 р. - 25283,0; в 2001 р. - 24137,2 на 100 тис. населення). Перевищували середньоукраїнський рівень хворобливості (24137,2 на 100 тис. населення) в 1,2 - 1,5 рази у таких областях:

Львівській - 35935,2 на 100 тис. населення;

м. Києві - 34070,1 на 100 тис. населення;

Вінницькій - 32391,9 на 100 тис. населення;

Чернігівській - 30316,7 на 100 тис. населення;

Волинській - 29165,6 на 100 тис. населення.

В структурі хворобливості першість належить хронічному бронхіту, хворобливість яким за два роки (2000 - 2001 рр.) збільшилась на 2,0 %. 

Найбільший показник хворобливості хронічного бронхіту був зареєстрований у п'яти областях:

Херсонській - 5610,4 на 100 тис. населення;

Вінницькій - 4845,7 на 100 тис. населення;

Одеській - 3913,0 на 100 тис. населення;

Чернігівській - 3818,7 на 100 тис. населення;

Івано-Франківській - 3745,2 на 100 тис. населення.

Хворобливість бронхіальною астмою за два роки (2000 - 2001 рр.) збільшилась на 2,4 % (відповідно з 447,3 до 458,2 на 100 тис. населення). 

Найбільший приріст хворобливості бронхіальною астмою у м. Києві - 10,0 % (2000 р. - 511,9; 2001 р. - 563,1 на 100 тис. населення); у Тернопільській області - 7,4 % (2000 р. - 482,7; 2001 р. - 518,4 на 100 тис. населення); у Дніпропетровській області - 5,7 % (2000 р. - 441,6; 2001 р. - 466,8 на 100 тис. населення).

Смертність від хвороб органів дихання за даними 2001 року зменшилась на 10,9 % (з 76,6 до 68,3 на 100 тис. населення).

Значно перевищує середньостатистичний рівень смертності в Україні за 2001 рік у таких областях:

Волинській - 154,5 на 100 тис. населення;

Сумській - 122,6 на 100 тис. населення

Тернопільській - 101,6 на 100 тис. населення;

Чернігівській - 99,6 на 100 тис. населення;

Черкаській - 98,4 на 100 тис. населення;

Кіровоградській - 97,8 на 100 тис. населення;

Хмельницькій - 95,8 на 100 тис. населення;

Луганській - 91,5 на 100 тис. населення;

Івано-Франківській - 90,9 на 100 тис. населення.

У структурі захворюваності від хвороб органів дихання хронічний бронхіт становить - 76,4 %, гостра пневмонія - 79,8 %, бронхіальна астма - 2,6 %. Слід відзначити, що за останні 2 роки в Україні рівень смертності від гострої пневмонії знизився на 3,8 % (з 13,3 до 12,8 на 100 тис. населення); бронхіальної астми - 11,2 % (з 1,9 до 1,5 на 100 тис. населення); хронічного бронхіту - на 11,4 % (з 52,8 до 46,8 на 100 тис. населення).

Відмінності у показниках смертності від хвороб органів дихання простежуються з року в рік і в значній мірі пояснюються неоднаковою питомою вагою сільських та міських мешканців в тій чи іншій області, оскільки смертність від хвороб органів дихання серед сільського населення майже в 2,5 рази вища, ніж міського (відповідно 123,7 та 50,9 на 100 тис. населення).

Високі показники смертності від хронічних неспецифічних захворювань органів дихання в областях переважно із сільським населенням пояснюється головним чином, слідуючими причинами і нижчим рівнем надання медичної допомоги, недостатнім патологоанатомічним обстеженням померлих віком понад 60 років і помилками в оформленні свідоцтв смерті особам похилого та старечого віку. Смертність від хвороб органів дихання має своєрідні вікові особливості. Вона відносно невелика у працездатному віці та вельми велика у осіб, старших 60 років. За останні роки, що порівнюються, смертність дітей та осіб жіночої статі не зменшилась, а смертність чоловіків і в працездатному віці зросла.

Середня тривалість одного випадку з тимчасовою непрацездатністю у зв'язку з гострою пневмонією в 2001 році залишилась високою - 19,2 дня, хоча в 2000 році складала 19,5 днів. Найбільша тимчасова непрацездатність спостерігалась у Луганській області (22,5 дня), а найменша - у Житомирській області (15,6 дня). Різниця чимала - 6,9 дня. Виникає запитання: де ж правильніше лікували на Житомирщині, чи на Луганщині. Спостерігалось також зменшення кількості днів непрацездатності у зв'язку із загостреннями неспецифічних захворювань легень - на 2,1 % (в 2000 р. - 14,4; в 2001 р. - 14,1 дня) та бронхіальною астмою - на 2,9 % (в 2000 р. - 17,6; в 2001 р. - 17,1 дня).
Показники лікарняної летальності за останні 2 роки зменшились за всіма визначеними нозологіями. Так, лікарняна летальність від гострої пневмонії знизилась в 2001 р. на 8,0 % (з 1,5 до 1,2 %), від бронхіальної астми в 1,7 рази (з 0,22 до 0,13 %), від хронічного бронхіту та емфіземи легень - на 3,4 % (з 1,20 до 1,16 %). В той же час в деяких областях спостерігалось збільшення лікарняної летальності від пневмонії в 2001 р. в порівнянні з 2000 р.: у Житомирській області - на 53,3 % (з 1,5 до 2,3 %); у м. Києві - на 26,6 % (з 1,5 до 1,9 %); у Севастополі - на 20,7 % (з 2,9 до 3,5 %).

Спостерігалось також зменшення тривалості перебування хворого на ліжку при хворобах органів дихання. Так, середня тривалість лікування хворого в стаціонарі при пневмоніях за останні 2 роки зменшилась на 1,2 % (з 16,63 днів у 2000 р. до 16,44 днів у 2001 р.), при бронхіальній астмі - на 1,6 % (з 14,76 до 14,53 відповідно), при хронічному бронхіті та емфіземі - на 0,5 % (з 14,66 днів до 14,59 днів).

Матеріально-технічна база і кадровий потенціал пульмонологічної служби залишаються однією із найскладніших проблем сьогодення.

За останні 2 роки (2000 - 2001 рр.) кількість пульмонологічних ліжок зменшилась на 314 одиниць, або на 5,4 % (з 5566 до 5252). У 14 адміністративних територіях скорочені пульмонологічні ліжка. Найбільше скорочення відбулося у Автономній Республіці Крим і Донецькій області - на 30 ліжок, у Київській області - на 70 ліжок, у Черкаській області - на 55 ліжок, у Херсонській області - на 45 ліжок. Така тенденція спостерігається в цих регіонах вже декілька років.

Забезпеченість населення пульмонологічними ліжками становить вже не 1,14 (на 10 тис. населення), як у 2000 р., а 0,9 (на 10 тис. населення), або на 21,1 % менше ніж у позаминулому році. На 30 ліжок, або на 2,3 % зменшилась кількість ліжок торакальної хірургії в Україні і забезпеченість ними населення становить 0,22 на 10 тис. населення (у 2000 р.було 0,27).

Збільшилась на 7 одиниць кількість пульмонологічних кабінетів (в 2000 р. - 303; в 2001 р. - 310), однак кількість зайнятих посад пульмонологів зменшилась - з 649,8 до 646,5, але забезпеченість лікарями-пульмонологами за останні 2 роки залишилась без змін - 0,14 на 10 тис. населення.

Таким чином, вищенаведені матеріали свідчать про складну і неоднозначну епідеміологічну ситуацію з хвороб органів дихання, особливостями якої є:

ь на фоні зменшення загальних показників захворюваності і хворобливості органів дихання спостерігалось збільшення захворюваності бронхіальною астмою (на 3,0 %) і хронічним бронхітом (на 2,1 %);

ьнизький рівень надання медичної допомоги жителям сільської місцевості;

ьсмертність від хвороб органів дихання серед сільського населення майже в 2,5 рази вища, ніж міського (відповідно 123,7 та 50,9 на 100 тис. населення);

ь за останні роки (2000 - 2001 рр.), що порівнюються, смертність дітей та осіб жіночої статі не зменшилась, а смертність чоловіків і в працездатному віці -  зросла;

ь лікування хвороб органів дихання продовжує здійснюватись, на жаль, ще на низькому рівні, що обумовлено низькою платежеспроможністю населення та лікувально-профілактичних закладів;

ь середня тривалість лікування одного випадку з тимчасовою непрацездатністю осіб з гострою пневмонією в різних областях складає 6,9 днів, з бронхіальною астмою - 4,6 дня, з хронічними неспецифічними захворюваннями легень - 4,4 дня. Це свідчить про різний підхід до лікування цих хвороб, недостатню кількість ефективних ліків, відсутність повноцінного харчування та перебої з опаленням в стаціонарах в осінньо-зимовий період тощо;

ь відсутність стабільної структури торакальної хірургії в деяких областях (Автономній Республіці Крим, Херсонській області, м. Севастополі);

ь недостатнє проведення профілактичних заходів і активного виявлення хвороб органів дихання;

ь недостатнє проведення диспансеризації осіб з хворобами органів дихання;

ь недостатня і нестабільна матеріально-технічна база і кадровий потенціал пульмонологічної служби.

Значні коливання деяких показників в різних регіонах свідчать про недостатній обсяг пульмонологічної допомоги, неоднаковий підхід до діагностики захворювань легень та визначення причин смерті. В цілому ситуація з неспецифічними хворобами легень потребує подальшого розвитку пульмонологічної служби, розробки ефективних методів профілактики і лікування хвороб органів дихання, які залишаються одними із найпоширеніших в Україні - їх питома вага серед вперше зареєстрованих захворювань дорівнює 36 %.