Підсумки діяльності протитуберкульозної служби України за 2000 рік

(доповідь на засіданні Вченої ради НІФП 26.06.2001 р.)

Епідеміологічна ситуація в Україні з туберкульозу за останній рік не поліпшилась, а навпаки продовжує погіршуватись.

Захворюваність туберкульозом

У 2000 р. виявлено 29753 нових хворих на всі форми туберкульозу. Захворюваність всіма формами туберкульозу збільшилася із 54,3 на 100 тис.населення в 1999 р. до 60,1 на 100 тис. нас. в 2000 р., тобто на 8,2 %. 

В подальшому у доповіді я буду порівнювати статистичні показники в основному за 1999 і 2000 рр.

Збільшення захворюваності всіма формами туберкульозу спостерігалося у переважній більшості областей і перевищувало середньоукраїнський показник, зокрема: 

у Херсонській (92,0 на 100 тис.нас.);

у Луганській (76,0 на 100 тис.нас);

в Одеській (68,8 на 100 тис.нас.);

у Донецькій (68,3 на 100 тис.нас.);

у Запорізькій (65,3 на 100 тис.нас.).

Аналогічно захворюваності всіма формами туберкульозу на 7,2 % збільшилася захворюваність туберкульозом органів дихання (або із 50,8 на 100 тис.нас. до 56,4 на 100 тис.нас.). 

Захворюваність всіма формами туберкульозу з рецидивами становить в Україні 66,9 на 100 тис.нас., а в Херсонській області - 99,4 на 100 тис.нас., в Рівненській - 74,2 на 100 тис.нас., Луганській - 84,4 на 100 тис.нас., Миколаївській - 79,4 на 100 тис.нас.

В структурі захворюваності легеневим туберкульозом інфільтративні форми становлять 54,6 % і займають перше місце. На другому місці - дисемінований туберкульоз - 23,9 %, на третьому місці - вогнищевий 17,9 % і, нарешті, фіброзно-кавернозний - 1,6 %.

На наш погляд, ця захворюваність туберкульозом далека від реальної, бо ми значну частину хворих недовиявляємо.

Про це свідчить і збільшення на 2,6 % захворюваності всіма формами туберкульозу у дітей (або з 8,8 до 9,0 на 100 тис.дит.нас.). Захворюваність туберкульозом органів дихання серед дітей осталась на тому ж рівні - 7,0 на 100 тис.дит.нас. Захворюваність підлітків всіма формами туберкульозу зросла на 13,9 % (аюо з 25,8 на 100 тис.нас. до 29,2 на 100 тис.нас.), а захворюваність туберкульозом органів дихання у підлітків зросла на 11,8 %.
Захворюваність позалегеневим туберкульозом збільшилася з 3,4 на 100 тис.нас. до 3,5 на 100 тис.нас. або на 2,9 %. За кілька попередніх років захворюваність позалегеневим туберкульозом зменшилась через недовиявлення цих клінічних форм недуги.

За минулий рік у Вінницькій (3,7 і 3,2 на 100 тис.нас.) і таких областях, як Запорізька (3,3 і 3,2 на 100 тис.нас.), Миколаївська (2,5 і 2,2 на 100 тис.нас.), Київська (2,2 і 1,6 на 100 тис.нас.), Кіровоградська (2,5 і 2,3 на 100 тис.нас.), Житомирська (6,0 і 3,9 на 100 тис.нас.) спостерігається тенденція до зниження захворюваності позалегеневим туберкульозом. А у таких областях, як Волинська (6,4 і 6,7 на 100 тис.нас.), Одеська (1,9 і 3,1 на 100 тис.нас.), Закарпатська (1,5 і 3,4 на 100 тис.нас.), Тернопільська (3,8 і 5,5 на 100 тис.нас.), Чернівецька (2,5 і 3,5 на 100 тис.нас.) захворюваність позалегеневим туберкульозом за останній рік збільшилась.

Треба підкреслити, що зменшення захворюваності позалегеневим туберкульозом, або його стабілізація зовсім не свідчить про наші досягнення, а навпаки вказує на певні недоліки у виявленні хворих на позалегеневий туберкульоз. Адже, зменшення захворюваності позалегеневим туберкульозом на тлі зростання захворюваності туберкульозом органів дихання не вкладається у ніякі закони фтизіатрії, бо в тих областях де краще виявляють позалегеневий туберкульоз він зростає.

Випадки туберкульозного менінгіту зменшились на 14,5 %, в 1999 р. було 52 випадки, а в 2000 р. стало 45. В 2000 р. не було жодного випадку менінгіту в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Полтавській, Сумській та Херсонській областях та м. Севастополі.

В структурі захворюваності позалегеневим туберкульозом перші місця поділяють кістково-суглобовий туберкульоз і туберкульоз сечо-статевих органів (відповідно 1,3 і 1,1 на 100 тис.нас.).

Хворобливість туберкульозом

Вона має таку ж тенденцію, як і захворюваність туберкульозом, але з дещо меншим темпом приросту. Так, хворобливість всіма формами туберкульозу збільшилась на 4,3 %, або з 236,9 до 248,3 на 100 тис.нас.

На 4,1 % збільшилась хворобливість туберкульозом органів дихання (із 210,7 на 100 тис.нас. до 221,7 на 100 тис.нас.) і на 5,2 % збільшилася хворобливість бактеріовиділювачів (з 67,2 до 70,2 на 100 тис.нас.). Хворобливість всіма формами туберкульозу серед дітей збільшилась з 24,4 до 24,8 на 100 тис.дит.нас. Хворобливість туберкульозом органів дихання у дітей дещо зменшилась (з 19,6 до 19,2 на 100 тис.дит.нас.).

Хворобливість всіма формами позалегеневого туберкульозу збільшилась лише на 1,0 % (з 26,1 до 26,6 на 100 тис.нас.).

Смертність від туберкульозу

Смертність від туберкульозу є найважливішим епідеміологічним показником і найважливішим показником кількості і якості протитуберкульозних заходів.

Смертність від туберкульозу в 2000 р. збільшилась на 11,5 % в порівнянні з 1999 р. Так, якщо в 1999 р. від усіх форм туберкульозу померло 9931 хворих (або 19,9 на 100 тис.нас.), то в 2000 р. 10992 хворих (або 22,3 на 100 тис.нас.). Але слід відмітити, що до цих пір не налагоджено в Україні правильну реєстрацію смертності хворих. Адже в селах нерідко Свідоцтва про смерть видають фельдшери і тому нерідко фігурує хибний діагноз смерті від туберкульозу.

Від загального числа померлих від активного туберкульозу вдома померло на 1,7 % менше, аніж в попередньому році (в 1999 р. померло вдома 32,2 %, в 2000 р. - 31,7 %), але ж цей показник залишився дуже високим. 14,8 % хворих померло до 1 року спостереження у диспансері. Це на 2,3 % менше, аніж у попередньому році.

Найбільша смертність від туберкульозу в Херсонській (31,6 на 100 тис.нас.), Донецькій (32,8 на 100 тис.нас.), Миколаївській (35,3 на 100 тис.нас.), Дніпропетровській (27,3 на 100 тис.нас.), Луганській (35,4 на 100 тис.нас.).

Таким чином, приведені дані свідчать про те, що епідемія туберкульозу в Україні, яка зареєстрована з 1995 року значно зросла і стає все більш загрозливою.

Кількість протитуберкульозних диспансерів зменшилась із 169 до 168.
Кількість ліжок для хворих на туберкульоз в стаціонарах диспансерів практично не зменшилась (в 1999 р. - 19691, а в 2000 р. - 19816).
Кількість протитуберкульозних санаторіїв за минулий рік практично не зменшилась (було в 1999 р. - 98, в 2000 р. - 96), і кількість ліжок в них залишилась такою ж .

В Україні працює 3207 фтизіатрів. Це на 20 лікарів більше, аніж у минулому році, але більше половини з них пенсійного віку. Вищу і 1 кваліфікаційні категорії мають 82,8 %, це на 40,8 % більше, ніж в 1999 р.

Хотілося б звернути увагу на госпіталізацію вперше виявлених хворих. В 2000 р. в Україні не госпіталізовано 1888 чоловік серед 29753 вперше виявлених хворих (це 6,3 % всіх хворих). Є області де ситуація з госпіталізацією вперше виявлених хворих зовсім незадовільнена:

- Донецька - 419 хворих (12,4 % );

- Дніпропетровська - 317 хворих (13,6 %);

- Луганська - 156 хворих (7,8 %);

- Республіка Крим - 152 хворих (12,8 %);

- м. Київ - 143 хворих (15,0 %);

- Херсонська - 123 хворих (11,0 %);

- Київська - 101 хворий (10,2 %).

Відсоток госпіталізованих бактеріовиділювачів дещо збільшився в 2000 р. - 82,3 %, в 1999 р. 81,7 %, але 17,7 % бактеріовиділювачів не госпіталізуються і є джерелом зараження.

Зросла кількість захворілих контактів в 2000 р. на 19,1 % - 7,4, а в 1999 р. - 6,2. Кількість захворілих контактів дорослих збільшилась на 22,0 %, підлітків на 5,2 %, дітей на 9,4 %.

Профілактика і виявлення туберкульозу, на жаль, потребують більш ретельного підходу. Ці заходи не втратили своєї вагомості в сучасних умовах.
Питання соціальної профілактики практично не вирішуються. З гуртожитків в 2000 р. ізольовано менше на 22,0 % (23,7, а в 1999 р. - 30,0) бактеріовиділювачів, аніж в 1999 році. Відселення з багатонаселених квартир на рівні минулого року.

Погіршення ситуації з туберкульозу сприяє зменшенню ефективності лікування, в основі цього лежать: несвоєчасне виявлення хворих, зростання серед хворих осіб з асоціальною поведінкою, що ухиляються від лікування, виявлення хворих із занедбаними формами туберкульозу і багато іншого.

 ст.н.с. Н.О. Лаптєва