виконання постанови Кабінету Міністрів України
від 23.04.1999 р., № 667
“Про комплексні заходи боротьби з туберкульозом”

(витяг зі звіту Інституту на засіданні Наукової ради 
АМН України 26.02.2002 р.)

  Зазначеною постановою затверджено виконання 32 протитуберкульозних заходів. АМН України та Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського є виконавцем 12 з них разом з іншим центральними органами державної влади. Усі заплановані заходи знаходяться у процесі виконання.

Найскладніша проблема, яку потрібно обов’язково вирішити, хоча це й дуже не просто, є виконання передбаченого постановою першого заходу, яким наголошується, що: 
“… не утворений в м. Києві Український науково-практичний центр позалегеневого туберкульозу, який мав би функціонувати з II-го півріччя 1999 року”.

Інститут подавав ряд пропозицій щодо його створення. Однією з реальних є добудова нового корпусу інституту, будівництво якого було припинено 7 років тому назад. Після його добудови в інституті можна буде додатково розташувати 120 ліжок з позалегеневого туберкульозу з операційними, зміцнити організаційно-методичну базу і повноцінно виконувати роль Українського науково-практичного центру позалегеневого туберкульозу. Інститут розробив спеціальну програму з позалегеневого туберкульозу і подав її на розгляд до МОЗ України.

Уся решта заходів, передбачених постановою, виконується без особливих проблем. Так, Інститут провів 6 нарад і конференцій, на яких обговорювався і підсумовувався досвід боротьби з туберкульозом. Для поліпшення ефективності протитуберкульозних заходів Інститут брав участь у розробці Закону України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз”, затвердженого 5 липня 2001 р., № 2586-III, Національної програми боротьби з туберкульозом в Україні на 2002 – 2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 20 серпня 2001 р., № 643/2001. Разом з МОЗ України інститут підготував постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р., № 1752 “Про норми харчування для осіб хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу”. Розроблений і підписаний наказ МОЗ України “Про мікробіологічну діагностику туберкульозу серед дорослого населення”. До МОЗ України також подано 3 проекти наказів, в яких передбачені правила допуску до роботи хворих на туберкульоз, організація лікування хворих на туберкульоз і СНІД, шляхи поліпшення протитуберкульозних заходів серед різних верств населення. Нині фахівці інституту завершують підготовку проекту наказу “Про вдосконалення протитуберкульозних заходів в Україні”.

Наукова частина постанови Кабінету Міністрів також успішно виконується. Так, вивчення ефективності ДОТС-стратегії здійснює кафедра туберкульозу і пульмонології Донецького медичного університету. Львівський НДІ епідеміології та гігієни в рамках постанови виконує 2 науково-дослідні роботи: “Вивчити потенціал туберкульозної інфекції з метою розробки сучасних методів, спрямованих на стабілізацію епідемічної ситуації” та “Визначити роль вогнищ туберкульозної інфекції в зростанні епідемії туберкульозу та розробити заходи з метою зниження захворюваності серед контактних осіб“.

Інститутом фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського з минулого року виконується НДР “Вивчити епідеміологічну ситуацію з туберкульозу в Україні в умовах епідемії, її регіональні особливості, причини погіршення, ефективність виявлення і лікування хворих на цю недугу та розробити організаційні заходи їх поліпшення”. У 2001 році успішно виконаний 1-й етап цієї теми. Науковцями встановлено таке: нестача фінансування призвела до практично повного припинення активного виявлення туберкульозу, особливо у сільській місцевості; пасивна реєстрація туберкульозу не віддзеркалює реальної епідемічної ситуації; відмічається погіршення структури легеневого туберкульозу, що є суттєвою причиною погіршення ефективності лікування хворих і, таким чином, навіть за наявності протитуберкульозних препаратів, без активного виявлення хворих на туберкульоз, не призводить до поліпшення епідемічної ситуації в цілому; найважливішою причиною розповсюдження туберкульозу є не виявлення у 84,8 % випадків джерела інфекції та не проведення у вогнищах інфекції санітарно-дезинфекційних заходів, що призводить до розповсюдження інфекції серед населення. Установлені причини неефективного функціонування протитуберкульозної служби України в сучасних умовах, серед яких слід назвати: неефективність соціальної скринінгової туберкулінодіагностики та скринінгової флюорографії; незадовільну роботу бактеріологічної служби; погіршення ефективності антимікобактеріальної терапії через виявлення туберкульозу у занедбаних стадіях; недостатнє харчування хворих на туберкульоз в усіх адміністративних територіях; незадовільне відселення хворих-бактеріовиділювачів.