Стан пульмонологічної служби України у 2002 році

Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні, хоча рівень захворюваності ними у порівнянні з 2001 роком зменшився на 10,1 % і складає 17927,7 на 100 тис. населення. Зменшилась на 5,0 % і хворобливість органів дихання і становить 23760,6 на 100 тис. населення (в 2001 р. - 24137,2).

Найбільша захворюваність хворобами органів дихання, яка перевищує середньостатистичний показник в Україні, відмічалась у:

Львівській області - 31178,1 на 100 тис. населення;
м. Києві - 27118,9 на 100 тис. населення;
Вінницькій області - 23089,5 на 100 тис. населення;
Чернігівській області - 21893,6 на 100 тис. населення;
Волинській області - 20088,5 на 100 тис. населення;
Чернівецькій області - 22123,6 на 100 тис. населення;
Дніпропетровській області - 20816,0 на 100 тис. населення.

Показники захворюваності у цих областях в 1,1 - 1,7 рази перевищують середньостатистичні по Україні (17927,7 на 100 тис. населення).

В структурі захворюваності хвороб органів дихання провідне місце займають пневмонії, їх кількість збільшилась в порівнянні з 2001 роком на 10,4 % (було 425,7, стало 434,5 на 100 тис. населення). Найбільша захворюваність пневмонією в 2002 році, що перевищує середньостатистичні показники (434,5 на 100 тис. населення) спостерігалась у:

Київській області - 601,4 на 100 тис. населення;
Івано-Франківській області - 643,5 на 100 тис. населення;
Полтавській області - 677,4 на 100 тис. населення;
Чернігівській області - 590,4 на 100 тис. населення;
Харківській області - 505,0 на 100 тис. населення;
Кіровоградській області - 532,1 на 100 тис. населення;
Рівненській області - 486,5 на 100 тис. населення.

Захворюваність бронхіальною астмою у 2002 році складала 25,4 на 100 тис. населення. Найбільша захворюваність бронхіальною астмою, яка перевищує середньостатистичний показник в Україні відмічалась у:

м. Києві - 59,9 на 100 тис. населення;
Вінницькій області - 46,9 на 100 тис. населення;
Запорізькій області - 39,5 на 100 тис. населення;
Рівненській області - 33,8 на 100 тис. населення; 
Херсонській області - 30,7 на 100 тис. населення.

Захворюваність хронічним бронхітом у 2002 році складала 245,5 на 100 тис. населення, її приріст дорівнював 1,8 % у порівнянні з 2001 роком. Перевищувала середньостатистичний рівень в 1,4 - 2,4 рази в Україні захворюваність хронічним бронхітом у таких областях:

Херсонській - 743,8 на 100 тис. населення;
Вінницькій - 449,4 на 100 тис. населення;
Івано-Франківській - 408,8 на 100 тис. населення;
Одеській - 355,0 на 100 тис. населення.

Хворобливість хворобами органів дихання за останній рік (2001 - 2002 рр.) має тенденцію до зниження на 5,0 % (в 2001 р. - 24137,2; в 2002 р. - 23760,6 на 100 тис. населення). Перевищували середньоукраїнський рівень хворобливості (23760,6 на 100 тис. населення) в 1,2 - 1,5 рази у таких областях:

Львівській - 36052,6 на 100 тис. населення;
м. Києві - 34722,5 на 100 тис. населення;
Вінницькій - 31068,5 на 100 тис. населення;
Чернігівській - 29255,1 на 100 тис. населення;
Волинській - 26723,9 на 100 тис. населення.

В структурі хворобливості першість належить хронічному бронхіту, хворобливість яким за рік (2001 - 2002 р.) збільшилась на 5,0 %. Найбільший показник хворобливості хронічного бронхіту був зареєстрований у п'яти областях:

Херсонській - 6287,9 на 100 тис. населення;
Вінницькій - 4975,2 на 100 тис. населення;
Одеській - 4005,7 на 100 тис. населення;
Чернігівській - 3944,0 на 100 тис. населення;
Івано-Франківській - 3917,0 на 100 тис. населення.

Хворобливість бронхіальною астмою за рік (2001 - 2002 р.) збільшилась на 6,3 % (відповідно з 458,2 до 468,4 на 100 тис. населення). Найбільший приріст хворобливості бронхіальною астмою у м. Києві - 2,8 % (2001 р. - 563,1; 2002 р. - 604,5 на 100 тис. населення); у Дніпропетровській області - 2,6 % (2001 р. - 466,8; 2002 р. - 487,4 на 100 тис. населення).

Смертність від хвороб органів дихання за даними 2002 року зменшилась на 7,7 % (з 69,1 до 65,9 на 100 тис. населення). Значно перевищує середньостатистичний рівень смертності в Україні за 2002 рік у таких областях:

Волинській - 133,5 на 100 тис. населення;
Сумській - 107,4 на 100 тис. населення
Тернопільській - 97,2 на 100 тис. населення;
Чернігівській - 95,3 на 100 тис. населення;
Черкаській - 96,0 на 100 тис. населення;
Хмельницькій - 96,7 на 100 тис. населення;
Луганській - 85,0 на 100 тис. населення;
Івано-Франківській - 83,8 на 100 тис. населення.

У структурі смертності від хвороб органів дихання хронічний бронхіт становить - 76,4 %, гостра пневмонія - 79,8 %, бронхіальна астма - 2,6 %. Слід відзначити, що за останній рік в Україні рівень смертності від пневмонії залишився стабільним; від бронхіальної астми зменшився на 18,7 % (з 1,6 до 1,3 на 100 тис. населення); від хронічного бронхіту - на 8,2 % (з 47,4 до 43,7 на 100 тис. населення).

Відмінності у показниках смертності від хвороб органів дихання простежуються з року в рік і в значній мірі пояснюються неоднаковою питомою вагою сільських та міських мешканців в тій чи іншій області, оскільки смертність від хвороб органів дихання серед сільського населення майже в 2 рази вища, ніж міського (відповідно 123,7 та 65,9 на 100 тис. населення).

Високі показники смертності від хронічних неспецифічних захворювань органів дихання в областях переважно із сільським населенням пояснюється головним чином, слідуючими причинами і нижчим рівнем надання медичної допомоги, недостатнім патологоанатомічним обстеженням померлих віком понад 60 років і помилками в оформленні свідоцтв смерті особам похилого та старечого віку. Смертність від хвороб органів дихання має своєрідні вікові особливості. Вона відносно невелика у працездатному віці та вельми велика у осіб, старших 60 років. За останні роки, що порівнюються (2001 - 2002 рр.), смертність дітей та осіб жіночої статі не зменшилась, а смертність чоловіків і в працездатному віці зросла.

Середня тривалість одного випадку з тимчасовою непрацездатністю у зв'язку з гострою пневмонією в 2001 році залишилась високою - 19,2 дня, а в 2002 році була 19,0 днів. Найбільша тимчасова непрацездатність спостерігалась у Луганській області - 21,7 дня, а найменша у Житомирській області - 15,5 дня. Різниця чимала - 6,2 дня. Виникає запитання: де ж правильніше лікували на Житомирщині, чи на Луганщині. Спостерігалось також невелике збільшення кількості днів непрацездатності у зв'язку із загостреннями неспецифічних захворювань легень - на 0,8 % (в 2001 р. - 14,1; в 2002 р. - 14,4 дня) та бронхіальною астмою - на 14,2 % (в 2001 р. - 17,1; в 2002 р. - 14,8 дня).

Показники лікарняної летальності за останній рік зменшились за всіма визначеними нозологіями. Так, лікарняна летальність від гострої пневмонії знизилась в 2002 р. на 8,4 % (з 1,2 до 1,1 %), від бронхіальної астми на 15,4 % (з 0,13 до 0,11 %), від хронічного бронхіту та емфіземи легень - на 12,1 % (з 1,16 до 1,02 %). В той же час в деяких областях спостерігалось збільшення лікарняної летальності від пневмонії в 2002 р. в порівнянні з 2001 р.: у м. Києві - на 26,2 % (з 1,9 до 2,4 %); у Рівненській області - на 47,1 % (з 0,7 % до 1,1 %).

Спостерігалось також зменшення тривалості перебування хворого на ліжку при хворобах органів дихання. Так, середня тривалість лікування хворого в стаціонарі при пневмоніях за останній рік зменшилась на 2,0 % (з 16,44 днів у 2001 р. до 16,12 днів у 2002 р.), при бронхіальній астмі - на 2,7 % (з 14,53 до 14,14 відповідно), при хронічному бронхіті та емфіземі - на 3,4 % (з 14,59 днів до 14,21 днів).

Матеріально-технічна база і кадровий потенціал пульмонологічної служби залишаються однією із найскладніших проблем сьогодення. За останні 2 роки (2000 - 2002 рр.) кількість пульмонологічних ліжок зменшилась на 375 одиниць, або на 3,8 % (з 5566 до 5191). У 14 адміністративних територіях скорочені пульмонологічні ліжка. Найбільше скорочення відбулося у Автономній Республіці Крим і Донецькій області - на 30 ліжок, у Київській області - на 70 ліжок, у Черкаській області - на 55 ліжок, у Херсонській області - на 45 ліжок. Така тенденція спостерігається в цих регіонах вже декілька років. Але забезпеченість населення пульмонологічними ліжками становить не 0,9, а 1,09 (на 10 тис. населення) у 2002 р., або на 21,0 % більше ніж у 2001 році. На 10 ліжок, збільшилась кількість ліжок торакальної хірургії в Україні і забезпеченість ними населення становить 0,27 на 10 тис. населення (було в 2001 р. - 0,22). Зменшилась на 2 одиниці кількість пульмонологічних кабінетів (в 2001 р. - 310; в 2002 р. - 308) і кількість зайнятих посад пульмонологів зменшилась - з 646,5 до 644,25, але забезпеченість лікарями-пульмонологами за останній рік залишилась без змін - 0,14 на 10 тис. населення.

Таким чином, вищенаведені матеріали свідчать про складну і неоднозначну епідеміологічну ситуацію з хвороб органів дихання, особливостями якої є:

- на фоні зменшення загальних показників захворюваності і хворобливості органів дихання спостерігалось збільшення захворюваності хронічним бронхітом (на 1,8 %);
- низький рівень надання медичної допомоги жителям сільської місцевості;
- смертність від хвороб органів дихання серед сільського населення майже в 2,5 рази вища, ніж міського (відповідно 123,7 та 50,9 на 100 тис. населення);
- за останні роки (2000 - 2002 рр.), що порівнюються смертність дітей та осіб жіночої статі, не зменшилась, а смертність чоловіків і в працездатному віці зросла;
- лікування хвороб органів дихання продовжує здійснюватись, на жаль, ще на низькому рівні, що обумовлено низькою платежеспроможністю населення та лікувально-профілактичних закладів;
- середня тривалість лікування одного випадку з тимчасовою непрацездатністю осіб з гострою пневмонією в різних областях складає 6,9 днів, з бронхіальною астмою - 4,6 дня, з хронічними неспецифічними захворюваннями легень - 4,4 дня. Це свідчить про різний підхід до лікування цих хвороб, недостатньої кількості ефективних ліків, відсутністю повноцінного харчування та перебоями з опаленням в стаціонарах в осінньо-зимовий період тощо;
- відсутність стабільної структури торакальної хірургії в деяких областях (Автономній Республіці Крим, Херсонській області, м. Севастополі);
- недостатнє проведення профілактичних заходів і активного виявлення хвороб органів дихання;
- недостатнє проведення диспансеризації осіб з хворобами органів дихання;
- недостатня і нестабільна матеріально-технічна база і кадровий потенціал пульмонологічної служби.

Значні коливання деяких показників в різних регіонах свідчать про недостатній обсяг пульмонологічної допомоги, неоднаковий підхід до діагностики захворювань легень та визначення причин смерті. В цілому ситуація з неспецифічними хворобами легень потребує подальшого розвитку пульмонологічної служби, розробки ефективних методів профілактики і лікування хвороб органів дихання, які залишаються одними із найпоширеніших в Україні, питома вага яких серед вперше зареєстрованих захворювань дорівнює 36 %.

д.м.н. П.М. Дорошенко