Стан пульмонологічної служби в Україні
у 2003 році

д.м.н. П.М. Дорошенко

Доповідь на засіданні Вченої ради інституту 28.09 2004 р.

Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні. Рівень захворюваності хворобами органів дихання у порівнянні з 2002 роком збільшився на 6,23 % і складає 19045,9 на 100 тис. населення. Збільшилась на 5,43 % і хворобливість органів дихання і становить 25052,9 на 100 тис. дорослого населення (в 2002 р. - 23760,6 на 100 тис. населення). Найбільша захворюваність хворобами органів дихання, яка перевищує середньостатистичний показник в Україні, відмічалась у:

• Львівській області - 32050,8 на 100 тис. населення;

• м. Києві - 29096,1 на 100 тис. населення;

• Вінницькій області - 24456,4 на 100 тис. населення;

• Івано-Франківській області - 23761,3 на 100 тис. населення;

• Чернівецькій області - 23398,8 на 100 тис. населення;

• Дніпропетровській області - 22201,7 на 100 тис. населення;

• Чернігівській області - 21319,0 на 100 тис. населення.

Показники захворюваності у цих областях в 1,1 - 1,7 рази перевищували середньостатистичні по Україні (19045,9 на 100 тис. населення).

В структурі захворюваності хвороб органів дихання провідне місце займають пневмонії, їх кількість зменшилась в порівнянні з 2002 роком на 9,3 % (було 434,5, стало 394,3 на 100 тис. населення).

Найбільша захворюваність пневмонією в 2003 році, що перевищує середньостатистичні показники (394,3 на 100 тис. дорослого населення) спостерігалась у:

• Івано-Франківській області - 640,3 на 100 тис. населення;

• Полтавській області - 605,9 на 100 тис. населення;

• Київській області - 565,0 на 100 тис. населення;

• Закарпатській області - 473,7 на 100 тис. населення;

• Кіровоградській області - 458,6 на 100 тис. населення;

• Вінницькій області - 444,1 на 100 тис. населення.

Захворюваність бронхіальною астмою у 2003 році складала 25,8 на 100 тис. населення; у 2002 році цей показник становив 25,4 на 100 тис. населеня, тобто за 1 рік захворюваність бронхіальною астмою збільшилась на 1,6 %. Найбільша захворюваність бронхіальною астмою, яка перевищує середньостатистичний показник в Україні відмічалась у:

• м. Києві - 54,5 на 100 тис. населення;

• Вінницькій області - 49,8 на 100 тис. населення;

• Запорізькій області - 39,7 на 100 тис. населення;

• Харківській області - 37,5 на 100 тис. населення;

• Рівненській області - 32,9 на 100 тис. населення;

• Дніпропетровській області - 32,8 на 100 тис. населення.

Захворюваність хронічним бронхітом у 2003 році складала 252,3 на 100 тис. населення, її приріст дорівнював 2,8 % у порівнянні з 2002 роком. Перевищувала середньостатистичний рівень в 1,4 - 2,5 рази в Україні захворюваність хронічним бронхітом у таких областях:

• Херсонській - 639,7 на 100 тис. населення;

• Івано-Франківській - 447,5 на 100 тис. населення;

• Вінницькій - 430,6 на 100 тис. населення;

• м. Києві - 358,7 на 100 тис. населення;

• Одеській - 344,4 на 100 тис. населення.

Найменшою захворюваність хронічним бронхітом в 2003 році була у:

• м. Севастополі - 80,9 на 100 тис. населення;

• Автономній Республіці Крим - 121,8 на 100 тис. населення;

• Житомирській області - 114,6 на 100 тис. населення;

• Запорізькій області - 109,4 на 100 тис. населення.

Хворобливість хворобами органів дихання за останній рік (2002 - 2003 рр.) мала тенденцію до збільшення на 5,4 % (в 2002 р. - 23760,6; в 2003 р. - 25052,9 на 100 тис. населення). Перевищували середньоукраїнський рівень хворобливості (25052,9 на 100 тис. населення) в 1,2 - 1,5 рази у таких областях:

• м. Києві - 37600,5 на 100 тис. населення;

• Львівській - 37124,6 на 100 тис. населення;

• Вінницькій - 32836,3 на 100 тис. населення;

• Івано-Франківській - 30789,5 на 100 тис. населення;

• Чернівецькій - 29383,9 на 100 тис. населення;

• Дніпропетровській - 29067,1 на 100 тис. населення.

В структурі хворобливості першість належить хронічному бронхіту, яка за один за рік (2002 - 2003 р.) збільшилась на 2,5 %.

Найбільший показник хворобливості хронічного бронхіту був зареєстрований у п'яти областях:

• Херсонській - 6391,4 на 100 тис. населення;

• Вінницькій - 5114,1 на 100 тис. населення;

• Одеській - 3998,3 на 100 тис. населення;

• Чернігівській - 3900,8 на 100 тис. населення;

• Івано-Франківській - 3884,4 на 100 тис. населення;

• м. Києві - 3957,9 на 100 тис. населення.

Захворюваність алергічним ринітом в 2003 р. підвищилась на 11,2 %; у 2002 р. - 84,5; у 2003 р. - 94,0 (на 100 тис. дорослого населення). Захворюваність алергічним ринітом, що перевищувала середній український рівень спостерігалась у:

• Дніпропетровській області - 237,1 (на 100 тис. населення);

• Херсонській області - 183,9 (на 100 тис. населення);

• м.Києві - 148,7 (на 100 тис. населення);

• м. Севастополі - 139,1 (на 100 тис. населення);

• Рівненській області - 121,4 (на 100 тис. населення);

• Харківській області - 119,3 (на 100 тис. населення).

При середньостатистичному показнику 34,8 (на 100 тис. населення) захворюваність атопічним дерматитом була найбільшою у:

• Кіровоградській області - 180,6 (на 100 тис. населення);

• Київській області - 72,1 (на 100 тис. населення);

• Херсонській області - 54,6 (на 100 тис. населення);

• Закарпатській області - 46,8 (на 100 тис. населення);

• Рівненській області - 48,1 (на 100 тис. населення);

• м. Севастополі - 49,3 (на 100 тис. населення).

Захворюваність контактним дерматитом в 2003 році збільшилась на 0,31 % у порівнянні з 2002 р.; у 2002 р. - 567,8; у 2003 р. - 569,6 (на 100 тис. дорослого населення). Контактний дерматит був найбільшим у:

• Запорізькій області - 858,2 (на 100 тис. населення);

• Авт. Республіці Крим - 817,0 (на 100 тис. населення);

• Черкаській області - 773,9 (на 100 тис. населення);

• Чернівецькій області - 761,2 (на 100 тис. населення);

• Луганській області - 723,4 (на 100 тис. населення);

• Харківській області - 744,1 (на 100 тис. населення);

• Волинській області - 703,2 (на 100 тис. населення).

Хворобливість бронхіальною астмою за рік (2002 - 2003 р.) збільшилась на 1,3 % (відповідно з 468,4 до 474,6 на 100 тис. населення). Найбільший приріст хворобливості бронхіальною астмою за 1 рік (2002 - 2003 рр.) спостерігався у:

• Харківській області - 8,3 %;

• Житомирській - 3,2 %;

• Тернопільській - 2,9 %;

• Полтавській - 2,6 %.

Смертність від хвороб органів дихання за даними 2003 року зменшилась на 4,1 % (з 66,0 до 63,3 на 100 тис. дор. населення). Значно перевищує середньостатистичний рівень смертності (63,3 на 100 тис. нас.) в Україні за 2003 рік у таких областях:

• Волинській - 154,15 на 100 тис. населення;

• Сумській - 97,8 на 100 тис. населення

• Тернопільській - 92,5 на 100 тис. населення;

• Черкаській - 95,6 на 100 тис. населення;

• Чернігівській - 94,6 на 100 тис. населення;

• Луганській - 84,7 на 100 тис. населення;

• Кіровоградській - 69,0 на 100 тис. населення.

Слід відзначити, що за останній рік в Україні рівень смертності від гострої пневмонії зменшився на 1,54 % (з 13,0 до 12,8 на 100 тис. нас.), бронхіальної астми - на 7,7 % (з 1,3 до 1,2 на 100 тис. нас.), хронічного бронхіту - на 5,8 % (з 43,7 до 41,2 на 100 тис. нас.). Відмінності у показниках смертності від хвороб органів дихання простежуються з року в рік і в значній мірі пояснюються неоднаковою питомою вагою сільських та міських мешканців в тій чи іншій області, оскільки смертність від хвороб органів дихання серед сільського населення набагато вища, ніж міського - майже в 2 рази (відповідно 98,6 та 46,0 на 100 тис. населення). Високі показники смертності від хронічних неспецифічних захворювань органів дихання в областях переважно із сільським населенням пояснюється головним чином, слідуючими причинами:

1. Нижчим рівнем надання медичної допомоги;

2. Недостатнім патологоанатомічним обстеженням померлих віком понад 60 років;

3. Помилками в оформленні свідоцтв смерті особам похилого та старечого віку.

Смертність від хвороб органів дихання має своєрідні вікові особливості. Вона відносно невелика у працездатному віці та вельми велика у осіб, старших 60 років. За останні роки, що порівнюються (2002 - 2003 рр.), смертність дітей та осіб жіночої статі майже не зменшилась, а смертність чоловіків працездатного віку зросла.

Середня тривалість одного випадку з тимчасовою непрацездатністю у зв'язку з гострою пневмонією в 2003 році залишилась на 2,2 % нижчою, аніж у 2002 році (в 2002 р. - 19,0; в 2003 р. - 18,6 днів). Найбільша тимчасова непрацездатність була зареєстрована у Запорізькій області - 21,6 днів, а найменша у Житомирській області - 15,3 дні. Різниця досить значна - 6,3 дня. Спостерігалось також збільшення на 12,9 % кількості днів непрацездатності у зв'язку із загостреннями неспецифічних захворювань легень (в 2002 р. - 15,5 дня; в 2003 р. - 17,5 дня на 100 працюючих) та зменшення кількості днів у зв'язку з бронхіальною астмою - на 17,4 % (в 2002 р. - 4,6 дня; в 2003 р. - 3,8 дня на 100 працюючих).

Показники лікарняної летальності за останній рік збільшилися за всіма визначеними нозологіями. Так, лікарняна летальність від гострої пневмонії збільшилася в 2003 р. на 5,4 % (з 1,12 до 1,18 %), від бронхіальної астми на 9,0 % (з 0,11 до 0,12 %), від емфіземи та інших обструктивних хвороб легень - на 6,8 % (з 1,03 до 1,10 %).

Спостерігалось в 2003 р. зменшення тривалості перебування хворого на ліжку при хворобах органів дихання. Так, середня тривалість лікування хворого в стаціонарі при пневмоніях за останній рік зменшилась на 2,2 % (з 16,12 днів до 15,78 днів), при бронхіальній астмі - на 1,5 % (з 14,14 до 13,94 днів), при емфіземі та інших обструктивних хворобах легень - на 3,2 % (з 14,40 днів до 13,94 днів).

Матеріально-технічна база і кадровий потенціал пульмонологічної служби залишаються однією із найскладніших проблем сьогодення. Кількість пульмонологічних кабінетів збільшилась на 7 одиниць (в 2002 р. - 308; в 2003 р. - 315), а кількість алергологічних кабінетів зменшилась на 5 (в 2002 р. - 185; в 2003 р. - 180). Забезпеченість лікарями-пульмонологами протягом 2 років (2002 - 2003 рр.) становить 0,14 на 10 тис. населення. За останні 2 роки (2002 - 2003 рр.) кількість пульмонологічних ліжок зменшилась на 1153 одиниці, або на 22,2 % (з 5191 до 4038). Скорочення пульмонологічних ліжок відбулося майже у всіх адміністративних територіях, а в м. Севастополі їх було всього 12, а в 2003 р. не залишилося жодного. Забезпеченість населення пульмонологічними ліжками становить не 1,07 (на 10 тис. населення) у 2003 р., а в 2002 р. - 1,09, тобто зменшилась на 1,9 %. Кількість ліжок торакальної хірургії для дітей і дорослих зменшилась на 0,8 %, або з 1298 до 1288 ліжок.

Таким чином, вищенаведені матеріали свідчать про складну і неоднозначну епідеміологічну ситуацію з хвороб органів дихання, особливостями якої є:

• збільшилася кількість пульмонологічних кабінетів в 2002 р. - 308; в 2003 р. - 315, а також відмічається незначне збільшення в порівнянні з 2002 р. кількості зайнятих посад лікарів-пульмонологів, які становлять 645,0 (в 2002 р. - 644,3). Забезпеченість лікарями-пульмонологами протягом останніх 2 років дорівнює 0,14 (на 10 тис. нас.);

• рівень захворюваності хворобами органів дихання у порівнянні з 2002 роком збільшилась на 6,23 % і складає 19045,9 на 100 тис. населення. На 5,43 % збільшилась хворобливість органів дихання і становить 25052,9 на 100 тис. населення (в 2002 р. - 23760,6 на 100 тис. населення);

• низький рівень надання пульмонологічної допомоги жителям сільської місцевості;

• після тимчасового зниження в попередні роки, збільшилась захворюваність на 2,8 % хронічним бронхітом, бронхіальною астмою - на 1,6 і на 9,3 %, зменшилась захворюваність гострою пневмонією;

• смертність від хвороб органів дихання серед сільського населення майже в 2 рази вища, ніж міського (відповідно 98,6 та 46,0 на 100 тис. населення);

• смертність від хвороб органів дихання за 2003 р. складає 63,3 на 100 тис. дорослого населення (в 2002 р. - 66,0 на 100 тис.);

• високі показники смертності від хронічних неспецифічних захворювань органів дихання в областях з переважно сільським населенням пояснюється головним чином трьома причинами:

1. нижчим рівнем надання медичної допомоги;

2. недостатнім патологоанатомічним обстеженням померлих у віці старше 60-ти років;

3. помилками в оформленні свідоцтв осіб похилого та старечого віку.

• лікування хвороб органів дихання продовжує здійснюватись, на жаль, ще на низькому рівні, що обумовлено низькою платежеспроможністю населення та лікувально-профілактичних закладів;

• недостатнє проведення профілактичних заходів і активного виявлення хвороб органів дихання;

• недостатнє проведення диспансеризації осіб з хворобами органів дихання.

Значні коливання деяких показників в різних регіонах України свідчать про недостатній обсяг пульмонологічної та алергологічної допомоги, неоднаковий підхід до діагностики захворювань легень та визначення причин смерті. В цілому ситуація з неспецифічними хворобами легень потребує подальшого розвитку пульмонологічної та алергологічної служби, розробки ефективних методів профілактики і лікування хвороб органів дихання, які залишаються одними із найпоширеніших в державі, питома вага яких серед вперше зареєстрованих захворювань дорівнює 42,5 %.