Епідеміологічна ситуація з туберкульозу в Україні 
у 2003 році

к.м.н. Н.О. Лаптєва

Доповідь на засіданні Вченої ради інституту 28.09 2004 р.

Туберкульоз, як усім відомо, на сьогодні є серйозною загрозою здоров'ю людства. Цю хворобу ще не ліквідовано у жодній країні світу. В Україні захворюваність на туберкульоз зростає з року в рік.

Захворюваність туберкульозом. При порівнянні захворюваності туберкульозом за останні два роки (2002 - 2003 рр.) було встановлено, що вона збільшилась на 2,5 % або з 75,6 на 100 тис. населення до 77,5 на 100 тис. населення. Найбільші показники захворюваності у 2003 році відмічались у південно-східному регіоні України, зокрема:

• у Херсонській області - 150,1 на 100 тис. населення;

• у Миколаївській області - 112,4 на 100 тис. населення;

• у Луганській області - 102,1 на 100 тис. населення;

• у Донецькій області - 97,8 на 100 тис. населення;

• у Запорізькій області - 91,8 на 100 тис. населення;

• у Харківській області - 94,7 на 100 тис. населення.

Показники захворюваності у згаданих областях в 1,2 - 1,94 рази перевищували середньоукраїнські (77,5 на 100 тис. населення). За останні два роки (2002 - 2003 рр.) захворюваність легеневим туберкульозом теж збільшилась 1,09 %, або з 66,5 на 100 тис. населенняв у 2002 році до 73,8 на 100 тис. населення в 2003 році. При середньоукраїнській захворюваності туберкульозом легень 73,8 на 100 тис. населення у 2003 р. цей показник перевищував середньостатистичний в 1,2 - 1,96 рази у таких адміністративних територіях:

• у Херсонській - 145,0 на 100 тис. населення;

• у Миколаївській - 108,7 на 100 тис. населення;

• у Луганській - 95,0 на 100 тис. населення;

• у Донецькій - 94,1 на 100 тис. населення;

• у Харківській - 91,5 на 100 тис. населення.

Захворюваність туберкульозом дітей. Захворюваність туберкульозом дітей за останні два роки зросла на 3,4 %, або з 8,8 на 100 тис. населення в 2002 році до 9,1 на 100 тис. населення в 2003 році. Найбільша захворюваність дітей туберкульозом у 2003 році спостерігалась у таких областях:

• у Донецькій - 14,8 на 100 тис. населення;

• в Автономній Республіці Крим - 13,0 на 100 тис. населення;

• у Херсонській - 11,8 на 100 тис. населення;

• у Луганській - 11,4 на 100 тис. населення;

• у Харківській - 11,1 на 100 тис. населення;

• у Чернівецькій - 11,1 на 100 тис. населення.

Позалегеневий туберкульоз. Захворюваність туберкульозом позалегеневих локалізацій за останні три роки (2001 - 2003 рр.) коливалась в незначних цифрових показниках: в 2001 р. - 3,6 на 100 тис. населення; в 2002 р. - 3,5 на 100 тис. населення; в 2003 р. - 3,7 на 100 тис. населення. У структурі захворюваності позалегеневим туберкульозом кістково-суглобовий туберкульоз становить 41,2 %; туберкульоз сечостатевих органів - 27,7 %; туберкульоз очей - 12,2 %; туберкульоз центральної нервової системи і мозкових оболонок - 3,7 %, решту інші локалізації. Зменшення кількості хворих на позалегеневий туберкульоз при погіршенні епідеміологічних показників щодо туберкульозу органів дихання пов'язане з недостатнім виявленням і неналежною кваліфікованою допомогою, незнанням цієї патології лікарями загальної мережі, а насамперед відсутністю в Україні інфраструктури з позалегеневого туберкульозу.

Поширеність (хворобливість) туберкульозу. За останні два роки (2002 - 2003 рр.) поширеність туберкульозу збільшилася на 2,95 %, або з 287,4 на 100 тис. населення в 2002 р., до 295,9 на 100 тис. населення в 2003 р. Найбільша поширеність всіх форм туберкульозу в 2003 році була зареєстрована у таких областях:

• Херсонська - 409,2 на 100 тис. населення;

• Дніпропетровська - 376,9 на 100 тис. населення;

• Донецька - 370,0 на 100 тис. населення;

• Одеська - 332,3 на 100 тис. населення;

• Житомирська - 325,1 на 100 тис. населення;

• Луганська - 318,3 на 100 тис. населення;

• Харківська - 313,2 на 100 тис. населення;

• Миколаївська - 308,5 на 100 тис. населення.

Рівень поширеності туберкульозу в цих областях перевищував середньостатистичний показник в Україні (295,9 на 100 тис. населення) в 1,1 - 1,7 рази.

Смертність від туберкульозу. Показник смертності за останні два роки (2002 - 2003 рр.) збільшився на 6,8 %, або з 20,4 на 100 тис. населення в 2002 р. до 21,8 % на 100 тис. населення в 2003 р. Слід відзначити, що за останні чотири роки (2000 - 2003 рр.) смертність від туберкульозу припинила свій галопуючий приріст і в 2001 р. її збільшення було лише на 0,45 % порівняно з 2000 роком (в 2000 р. - 22,3 на 100 тис. населення; в 2001 р. - 22,4 на 100 тис. населення), а в 2002 р. цей показник зменшився на 8,93 % в порівнянні з 2001 р., а в 2003 році - смертність збільшилась на 6,86 % (в 2002 р., - 20,4 на 100 тис. населення, а в 2003 р. - 21,8 на 100 тис. населення). Від загального числа померлих від активного туберкульозу в 2003 році до 31,2 % хворих помирає вдома. Значний відсоток хворих (до 13,8 %) помирає до одного року спостереження у диспансері. Щорічно зростає число хворих невідомих диспансеру, тобто з посмертно встановленим діагнозом туберкульозу (до 8,8 % від усіх померлих). В основному, це соціально-дезадаптовані групи населення (бомжі, наркомани, мігранти, алкоголіки тощо).

Лікування хворих на туберкульоз. Аналіз ефективності лікування хворих на туберкульоз за останні два роки (2002 - 2003 рр.) показав, що припинення бактеріовиділення у вперше виявлених бактеріовиділювачів збільшилась на 2,65 %, або в 2002 році - 86,7 %; в 2003 р. - 89,0 %. Особливо це було характерним для останніх чотирьох років: у 2000 р. - 79,1 %; у 2001 р. - 82,6 %; у 2002 р. - 86,7 %; у 2003 р. -89,0 %. На 15,9 % збільшилось число пацієнтів, у яких після проведеного лікування спостерігалось загоєння каверн (у 2000 р. - 66,0 %; у 2001 р. - 69,8 %; у 2002 р. - 74,3 %; у 2003 р. - 76,5). Найкращою ефективність лікування хворих на туберкульоз за показниками загоєння каверн у 2003 році спостерігалась у таких областях:

• Черкаська - 90,6 %; в 2002 р. - 85,6 %, ефективність зросла на 5,8 %;

• Харківська - 90,3 %; в 2002 р. - 88,2 %, ефективність зросла на 2,4 %;

• Закарпатська - 87,4 %; в 2002 р. - 86,6 %, ефективність зросла на 0,92 %;

• Полтавська - 86,2 %; в 2002 р. - 85,0 %, ефективність зросла на 1,4 %.

Щодо припинення бактеріовиділення серед хворих на туберкульоз після проведеного лікування, то у 2003 році значно кращими ці показники спостерігались у:

• Хмельницькій області - 95,3 %; в 2002 р. - 95,0 %, ефективність зросла на 0,3 %;

• Вінницькій області - 94,9 %; в 2002 р. - 94,5 %, ефективність зросла на 0,4 %;

• Харківській області - 94,8 %; в 2002 р. - 93,4 %, ефективність зросла на 1,5 %;

• м. Києві - 91,1 %; в 2002 р. - 90,1 %, ефективність зросла на 1,1 %;

• м. Севастополі - 92,6 %; в 2002 р. - 85,9 %, ефективність зросла на 7,8 %;

• Івано-Франківській області - 93,8 %; в 2002 р. - 87,0 %, ефективність зросла на 7,8 %;

• Сумській області - 91,7 %; в 2002 р. - 88,1 %, ефективність зросла на 4,0 %.

На жаль, незадовільними залишаються показники фтизіохірургічного лікування. Число прооперованих з приводу туберкульозу органів дихання хоча і збільшилось на 3,3 % (або у 2002 р. становила 6,1 %; у 2003 р. - 6,3 % від числа усіх хворих на деструктивний туберкульоз, але ж це становить лише 5,6 % від числа хворих з деструктивними формами туберкульозу. В різних областях хірургічна активність неоднакова. Так, є області з високою хірургічною активністю - це Сумська - 23,4 %; Волинська - 22,2 %; Хмельницька - 10,3 %; Херсонська - 10,0 %. Однак є області, в яких хірургічна активність дуже низька: Тернопільська - 1,0 %; Київська - 1,3 %; Вінницька - 2,2 %. Щодо операцій з приводу позалегеневого туберкульозу, то відсоток до числа хворих позалегеневим туберкульозом зменшився і становить 4,1 % в 2003 р. (523 чол.), а в 2002 р. - 4,7 % (598 чол.). Найменше число хворих прооперованих з приводу позалегеневого туберкульозу було в Луганській області - 1,1 %, Тернопільській - 1,2 % та Чернігівській - 1,2 %.

Треба відмітити, що не у всіх областях госпіталізація вперше виявлених хворих на туберкульоз є задовільною. Взагалі в Україні відсоток госпіталізованих із кількості вперше виявлених хворих на туберкульоз органів дихання в 2003 році був 90,7 %, а в 2002 р. - 91,0 %. Є області з показником значно нижчим за загальноукраїнський:

• Херсонська - 63,7 %;

• Автономна Республіка Крим - 72,6 %;

• м. Київ - 75,7 %.

І тільки дві області в Україні - Закарпатська і Хмельницька, в яких госпіталізація вперше виявлених хворих 100 %.

Виявлення туберкульозу. За останні 2 роки (2002 - 2003 рр.) кількість профілактичних обстежень на туберкульоз зросла із 27655900 до 27551700, або із 564,0 на 1 тис. населення до 580,7 на 1 тис. населення, тобто на 2,96 % або в 1,03 раз.

Позитивна динаміка. Треба відзначити, що вперше за багато років останні два роки стали по суті переломними і дали позитивні результати щодо туберкульозу. Порівнюючи 2002 і 2003 роки в Україні слід відмітити:

1. Збільшилися обсяги профілактичних обстежень на туберкульоз (з 564,0 до 580,7 на 1000 населення);

2. Збільшилися обсяги флюорографічних обстежень на туберкульоз (з 494,2 до 509,0 на 1000 чол.);

3. Поліпшилася ефективність лікування хворих на туберкульоз (з 74,3 % до 76,5 %) за показником загоєння порожнин розпаду; з 86,7 % до 89,1 % - за показником припинення бактеріовиділення;

4. Збільшилися обсяги фтизіохірургічного лікування (з 2266 до 2293 хворих);
   зросло абсолютне число посівів для виявлення мікобактерій туберкульозу (з 1001,9 до 1021,9 тис.);

5. Збільшилися обсяги охоплення хіміопрофілактикою туберкульозу (з 90,9 % до 94,1 %) оскільки з'явилися антимікобактеріальні препарати;

6. За цей період почала зменшуватись захворюваність контактів (з 6,9 - в 2001 р. до 6,2 - в 2002 р.; до 5,4 - в 2003 р.).

Невідкладні протитуберкульозні заходи сьогодення. Враховуючи Постанову Верховної Ради України та рекомендації Парламентських слухань на тему "Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання" пріоритетними основами організації боротьби з туберкульозом на сучасному етапі повинні бути:

1. Визначення Урядом країни туберкульозу як невідкладної складової своєї політики щодо забезпечення безпеки суспільства та його захисту від цієї недуги. Винесення системи боротьби з туберкульозом в Україні та її регіонах на рівень першочергових загальнодержавних прав людини і громадянина, безкоштовності, загальнодоступності та рівних можливостей.

2. Збереження цілісності протитуберкульозної служби з її реорганізацією, а також вдосконалення вертикалі управління і контролю за виконанням протитуберкульозних заходів (Державна та регіональні міжурядові комісії).
   Інтеграція діяльності протитуберкульозної служби із загальною лікарняною мережею, санітарно-епідемічною службою та зацікавлених органів виконавчої влади (службою внутрішніх справ, виконання покарань, міграції, ветеринарної служби тощо) щодо профілактики та виявлення туберкульозу.

3. Розробка і втілення державної системи моніторингу туберкульозу, обліково-звітної документації, адаптованих до міжнародних норм і стандартів.

4. Підвищення ефективності лікування хіміорезистентного туберкульозу з впровадженням високоефективних контрольованих режимів хіміотерапії і когортного аналізу ефективності лікування.

5. Удосконалення системи виявлення інфікованих та хворих на туберкульоз.
   Виділення цільових асигнувань із бюджету для централізованої закупівлі хіміопрепаратів, туберкуліну, вакцини БЦЖ і медичної техніки.

6. Перегляду і оновлення навчальних програм із фтизіатрії для лікарів різного профілю, студентів, школярів та населення.

7. Максимальне залучення громадських організацій у країні і за її межами та участі населення в запобіганні туберкульозу.

8. Вивчення закономірностей епідемічного процесу в країні і окремих регіонах та розробка методів керування ним.

9. Постійний контроль за рентабельністю та ефективністю протитуберкульозних заходів.

Тільки при виконанні цих умов в найближчі роки ми зможемо досягнути одужання 90 - 95 % хворих на вперше діагностований бактеріальний туберкульоз. Це також дозволить досягти своєчасного діагностування не менше 70 - 75 % бактеріовиділювачів серед усіх вперше зареєстрованих хворих на туберкульоз та налагодити централізований моніторинг епідемічного нагляду за проведенням протитуберкульозних заходів.